Спочатку в реченні з прямою мовою знаходять дві частини: хто говорить і що сказано дослівно. Далі ставлять схему й розбирають кожну частину за членами речення. Такий запис і чекають у шкільному зошиті.
Будова речення з прямою мовою
У такому реченні завжди дві частини. Пряма мова — чужі слова, передані дослівно, без переказу. Слова автора показують, хто це сказав і як: тихо, з подивом чи сердито.
Шукай лапки. Усередині них — саме висловлювання, поза ними — слова автора. Поруч часто стоїть дієслово: сказав, запитала, відповів, прошепотів.
У схемі слова автора — це літера А, якщо частина починається з великої, або а, якщо з малої. Пряму мову позначають П або п. Велика П стоїть на початку висловлювання. Мала п — коли слова автора розривають фразу посередині, і вона триває далі.
Приклад: Мама сказала: «Помий руки». Слова автора тут — Мама сказала, пряма мова — Помий руки. Схема виходить А: «П».
Порядок синтаксичного розбору
Тримай кроки під рукою, поки не запам’ятаєш порядок. Учитель перевіряє і схему, і те, як ти розібрав кожну частину.
- Прочитай речення, вкажи слова автора та пряму мову.
- Назви розділові знаки при прямій мові й поясни, чому вони тут.
- Накресли схему, наприклад А: «П!» або «П», — а.
- Розібери слова автора й пряму мову як прості речення: основи й другорядні члени.
У зошиті спочатку йде саме речення, під ним схема, далі підпис «Слова автора» і підпис «Пряма мова». Якщо в прямій мові наказ без підмета, як у «Помий руки», основа може складатися з одного присудка. Це не помилка.
Пунктуаційні схеми та правила вживання знаків
Схема — короткий малюнок речення літерами. За нею видно, де стоять слова автора і який знак закриває пряму мову.
| Розташування слів автора | Схема | Приклад речення |
|---|---|---|
| Перед прямою мовою | А: «П». | Брат відповів: «Я вже вдома». |
| Після прямої мови, розповідь | «П», — а. | «Я вже вдома», — відповів брат. |
| Після прямої мови, оклик | «П!» — а. | «Я вже вдома!» — відповів брат. |
| Після прямої мови, питання | «П?» — а. | «Ти вже вдома?» — запитав брат. |
| Усередині прямої мови | «П, — а, — п». | «Я вже, — відповів брат, — вдома». |
Лапки тримають тільки пряму мову. Двокрапка стоїть після слів автора, коли вони попереду.
Перед словами автора, якщо чужа фраза вже прозвучала, став тире. У розповіді крапку замінюй комою всередині лапок. Знак питання й знак оклику лишай на місці, кому тоді не став.
Якщо слова автора попереду, а пряма мова питальна чи оклична, ці знаки теж у лапках: А: «П?», А: «П!». Коли слова автора розривають одну фразу, тире йде з обох боків.
Зразки письмового та усного розбору для уроку
Речення для зразка: Учитель сказав: «Завтра ми пишемо диктант».
У зошиті запиши його в рядок. Під рядком — схема А: «П». Далі дві частини окремо, без спільного підкреслення.
Слова автора. Підмет — Учитель, присудок — сказав. Другорядних членів немає.
Пряма мова. Підмет — ми, присудок — пишемо. Завтра — обставина часу, диктант — додаток.
Біля дошки говори так: «Це речення з прямою мовою. Слова автора стоять перед прямою мовою, після них двокрапка, чужі слова в лапках. Схема: А, двокрапка, П. Слова автора розбираю окремо: підмет Учитель, присудок сказав. Пряму мову теж окремо: підмет ми, присудок пишемо, обставина завтра, додаток диктант».
Якщо просять, назви ще й мету висловлювання: тут обидві частини розповідні, не питання й не оклик. Для звичайного домашнього завдання вистачає схеми й членів речення.
Типові помилки під час розбору та як їх уникнути
На перевірці бал часто знімають за три повторювані промахи.
Перший — шукати одну граматичну основу на все речення. Учитель не може бути підметом до пишемо. Це різні частини.
Другий — виносити розділові знаки за лапки. Кома зі схеми «П», — а лишається в лапках, перед ». Знак питання й знак оклику теж не виходять назовні. Крапка після схеми А: «П». стоїть уже за лапками.
Третій — плутанина великої й малої літери, коли слова автора розривають пряму мову. Одна фраза триває з малої: «Я прийду, — сказала Марина, — після уроків». Схема «П, — а, — п». Нове речення після розриву починається з великої: «Я прийду, — сказала Марина. — Після уроків буду вдома». Тут друга частина прямої мови — вже П, не п. Схема «П, — а. — П».
Ніколи не пов’язуй члени речення зі слів автора з членами речення з прямої мови. Кожну частину розбирай повністю окремо: своя основа, свої другорядні члени. Підкреслення не переходить через двокрапку чи тире. Що в лапках — тільки для прямої мови. Що поза лапками — тільки для слів автора.
Якщо у словах автора є свій другорядний член, підкресли й його, але тільки в цій частині. У реченні Мама тихо сказала: «Помий руки» слово тихо — обставина способу дії при сказала. До прямої мови воно не належить.
