Михайль Семенко – яскравий представник українського футуризму, чия творчість стала справжнім проривом у літературі XX століття. Його вірші вражають новаторським підходом до форми, змісту та символіки, залишаючи слід у серцях багатьох поколінь. Творчість Семенка охоплює широкий спектр тем – від кохання до експериментальних роздумів над природою й суспільством. У цій статті ми розглянемо 11 найвідоміших віршів поета, зокрема таких, як “Бі Бо Бу”, “Автопортрет”, “Сьогодні”.
Біографія та творчий шлях Михайля Семенка
Михайль Семенко народився у 1892 році в селі Кибинці на Полтавщині. Освіта й інтелектуальне середовище сформували його як одного з провідних поетів свого часу. Від юнацьких захоплень класичною літературою він перейшов до футуризму, надихаючись ідеями модернізації мистецтва. Його збірки, такі як «Кверо-футуризм» і «Дерзання», стали маніфестом нової естетики.
Огляд найвідоміших віршів Михайля Семенка
Його творчість відзначається не лише новаторським підходом до форми і стилю, але й глибоким розумінням людських почуттів і філософських рефлексій. У цьому розділі ми розглянемо найбільш визначні вірші Михайля Семенка, які відображають його талант і вплив на українську літературу.
Тіні забуті
Вірш передає атмосферу туги й загадковості. Через природні образи – хмари, темну річку, зруйнований млин – поет відтворює спогади про минуле та його невловиму присутність. Мотив заплаканих очей і тужливих мелодій підсилює ностальгійний настрій твору.
Хмари над лісом пливуть в далину,
Вітер свистить свою пісню сумну.
Чую в тій бучі забуті слова,
Часу далекого мла вікова.
В річці над лісом тим плесо чорніє.
Млин розвалився, в воді сутеніє.
Чую я пісню — тужне голосіння,
Скрізь розлилося таємне зомління.
Що то за тіні? В час опівночі
В небі я бачу заплакані очі.
Хмарами котяться хвилі бліді,
Морщаться кола у темній воді.
Місто (“Осте сте…”)
Цей експериментальний вірш став іконою футуристичного руху. У ньому автор відмовився від традиційних образів і створив текст, де звук і ритм стали головними героями. «Бі Бо Бу» розкриває свободу поетичного мислення й прагнення зруйнувати рамки класичної поезії.
Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний ди
м
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-
нзин
авто
трам.
Автопортрет (збірка “Дерзання”)
Вірш, у якому Семенко вивів власний образ через поетичне дзеркало. Тут поет поєднує іронію, самокритику та глибоку філософію, що розкриває його внутрішній світ.
ХАЙЛЬ СЕМЕ НКОМИ
ИХАЙЛЬ КОХАЙЛЬ АЛЬСЕ КОМИХ
ИХАЙ МЕСЕН МИХСЕ ОХАЙ
МХ ЙЛЬ КМС МНК МИХ МИХ
СЕМЕНКО ЕНКО НКО МИХАЙЛЬ
СЕМЕНКО МИХ МИХАЙЛЬСЕ МЕНКО
О СЕМЕНКО МИХАЙЛЬ!
О, МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО!
Осінь
Передає меланхолійний настрій, де осінь символізує смуток і холод, що проникають у душу. Автор змальовує похмурі пейзажі та тумани, які перегукуються з внутрішнім мовчанням і болісними спогадами про втрачене кохання.
Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.
Сьогодні
Цей твір демонструє відчуття часу, актуальність і зв’язок із реальністю. Семенко показує, як важливо жити моментом і сприймати кожну мить як унікальну.
Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний
Бо люблю її коси
Вечір притих зачарований місяцем сонним
Де самотить наш парк
Я сьогодні не там ах я хочу у парк
Хочу бути розмовним
Але буду мовчать поки прийде четвер
Кілька стоскнених день
Бо не можу ж я перший — який зараз день
Місяць вечір завмер
За одною — одна — я курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смертельно смертельно смутний
Я люблю її коси.
Вірш про мох (Із циклу “Зок”)
Природна тематика у творчості Семенка проявляється через такі образи, як мох. Цей вірш є символом тиші й стабільності, протиставленим швидкому ритму життя.
Перста твої…
Перста твої
Мої:
Я їх цілував.
Ноги твої
Мої.
Я їх пестив.
Між твоїх стеген
Мох.
Тіло твоє
Моє.
Воно тремтіло.
Ти –
Моя:
Ти віддалась.
Вірші про кохання
Емоційна насиченість і новаторський підхід до теми кохання яскраво відображені в поезії Семенка. Він руйнує банальність і створює нові способи передачі глибоких почуттів.
Кохання
Як мрію світлу і прекрасну
Я образ твій ловлю
Як море любить сонце ясне
Так я тебе люблю
Всю ясність серця що плекаю
Віддам тобі тобі
Відтак я тьми в душі не маю
І не піддамсь злобі.
***
Жінка що віддається не часто
і таїть у собі стриманості красу —
ніби тобі самому — каже — що своє кохання
я тобі — я тобі несу —
і чому тільки мені — не знаю я —
і дивуюсь — і не розумію — й не вірю їй —
і її життя — і своє з плямами —
печально й мовчки змірюю —
і навіщо мені — ще одна
і навіщо — болюча — мені — рана
і хочеться щоб це була остання
і хочеться щоб вона була остання…
Еротичний сполох
Людмилі Трофимовській
Білим вінчиком магнолія накрилась.
Пелюстки невинними руками
Просять їх любити, не займати.
І благаючи слізьми запахів плачуть.
Велетенська квітка білим плаєм
Розляглась на глянсуватім листі.
Вогкі ткані мов сукна тонкого
Ритвинами жилок побрались.
На білявих грудях молодої,
Увінчаної спрагою і коханням,
Рожеватий крем живого тіла
Ледве чутно проступає тоном.
Наче тіло ніжне і тужаве
Віддає, не знаючи для кого —
Геть розкинула в жадобі білі ноги
Показати очам таємницю сполу.
Розкриваючи без сорому своє хотіння.
І в мені підводить огненосний гамір.
Роздуває еротичний сполох
У крові моїй білявими ногами.
Доторкнись до неї — то іржа болюча,
Мов проказа бура, її вкриє тіло.
За надмірно-хворобливу пристрасть
Вона болями й тоскою платить.
А краса стискається і бухне
В її персах — пупляху тугому,
Щоб чекання млосне розірвати
У могутній ароматний заклик.
І в потокові тому труйному
Упаде на постіль голова безсила,
І уродиться продовження роду
Насінньова зав’язь — ціль природи.
Ти
Я люблю твій стан
Я закоханий у згиби тіла
В тобі і Стріндберг і Ростан
Як затремтіла
Прекрасна ніби станс
Ти у екстазах загорілась
Журна немов старий романс
Як німфа що у лісі стрілась
Ти чиста й грішна як свята
І сяєш в сяйві білім тіла
Коли уперше затремтіла
Розквітла ти мов золота.
Кохання
Женщино ти здивована
ти не відчула що то з приязні
ти не знаєш що то було обмірковано
то було нарочито так одверто й ясно
женщино ти мені подобаєшся
лише три дні а я майже закоханий
а ти такою неприступною робишся
ти образилась і я для тебе непроханий
женщино я не можу заснути сам
позавчора були разом в опері
а вчора я пив вино з проститутками
і плигало моє серце в скаженім попурі
і скоро скінчиться лише тиждень нам бачиться
і завше я нещасливий і завше ви женщини
твій образ з образою в моїм серці значиться
і я теряюсь де подітись мені сьогодні ввечері.
Найвідоміші вірші Михайля Семенка відзначаються не лише творчими експериментами з формою, а й здатністю глибоко проникати в сутність людських почуттів, що робить його творчість важливою частиною української літератури.
Місце творчості Михайля Семенка в українській літературі
Михайль Семенко зробив вагомий внесок у розвиток української літератури, ставши основоположником футуризму в Україні. Його поезія вирізнялася сміливими експериментами з формою та мовою, порушуючи традиційні канони і відкриваючи нові горизонти для поетичного вираження. Семенко вважав, що поезія має відображати не лише зовнішній світ, а й внутрішній стан людини в умовах змінюваного суспільства, поєднуючи емоційну глибину з інноваційними експериментами.
Його творчість стала важливим етапом у розвитку української мови та літератури, оновлюючи мову і роблячи її виразнішою. Крім того, Семенко активно популяризував футуризм в Україні через свої публікації та лекції. Його поезія не лише відображала етапи часу, а й сформувала культурну спадщину, яка надихає нові покоління українських митців.
Михайль Семенко відіграв ключову роль у розвитку української літератури, ставши видатним представником футуризму. Його інноваційний підхід до поезії розширив межі традиційного творчого вираження та залишив значний вплив на подальший розвиток української культури. Вірші Михайля Семенка відзначаються глибоким символізмом, експериментальними формами та емоційною насиченістю, що робить їх важливим етапом в еволюції української поезії.
