Дощ – це не лише природне явище, а й джерело натхнення для поетів. Він може бути сумним, романтичним, загадковим або навіть веселим. У літературі дощ часто символізує зміни, спогади, кохання або самотність. У цій статті ми зібрали красиві вірші про дощ, що передають різні емоції та настрої.
Дощ у літературі та мистецтві
Дощ завжди надихав митців і письменників, стаючи символом настрою, змін та натхнення. Ось як він зображений у різних видах мистецтва:
- У прозі – використовується для створення атмосфери, напруги або емоційного забарвлення сцени.
- У поезії – передає глибокі почуття, ностальгію або романтичний настрій.
- У живописі – художники зображують дощ як символ руху, самотності чи змін у природі.
- У музиці – звуки дощу часто використовуються для створення спокійної, меланхолійної або містичної атмосфери.
- У кіно – дощові сцени додають драматизму, символізують очищення або емоційну кульмінацію.
Дощ завжди був джерелом натхнення для митців, допомагаючи передати настрій, глибину почуттів і атмосферу змін. У літературі, музиці, живописі та кінематографі він відіграє важливу роль, надаючи творам особливого емоційного забарвлення.
Вірші про дощ для дорослих
Для багатьох людей дощ викликає роздуми про життя, спогади та філософські роздуми. Вірші про дощ для дорослих часто наповнені глибоким змістом, описують внутрішній світ людини та її переживання.
Я нині розмовляла із дощем
Я нині розмовляла із дощем,
Він так спішив про все розповісти,
Вростав у душу польовим плющем,
Просив залишитись і ще не йти…
Під супровід сполоханих птахів,
Він говорив, у кожній краплі – сльози,
Всю душу свою вилити хотів,
Бо втримати усе було не в змозі…
Він бачив біль в очах чоловіків,
Що захищають край свій до кінця,
Річки в окопах вийшли з берегів,
Щоб змити болем спалені серця…
Він омивав оголені хати,
Зруйновані садки, театри, школи,
Дитячі іграшки, прострелені ляльки́,
Не гратимуться ними вже ніколи…
Він говорив, все говорив мені,
А по моїй душі немов вогнями,
Він мав з веселками кружляти в вишині,
Краплинами літати над полями…
Він мав би…Та війна пекла вогнем,
Його краплини билися об камінь
Там де колись життя било ключем,
Все стихло, потонуло у тумані…
Я нині розмовляла із дощем
Так щиро і відверто, аж до болю,
На серці залишився тихий щем,
Полинув дощ забравши із собою
Мої думки, якими я живу –
Молюся – Боже, зупини війну!!! (Британ Галина)
Дощ. Заплакані лінзи вікон…
Дощ. Заплакані лінзи вікон,
Тихо моляться пізньої осені.
Знов обступають, беруть в полон,
Топлять думки в солоному озері.
Пізно просити пробачення
Той передихали задушливий дим,
Сльози вже втратили значення
Серед застуди засніжених зим. (Богдана Копачинська)
Йде дощ
Йде дощ,
Треба дивитися у даль.
Під час дощу
Треба подумати про маму.
Дощу невидима
Краплинчаста вуаль
Штовхає до думок.
Хто поряд з нами
І до всіх тих, кого уже нема.
Йде дощ.
Я відкладу усе на потім.
Під час дощу
Чомусь рука немов сама
Виводить строфи віршів на звороті.
Так підсвідомо.
І без дозволу думки
Зявились у душі у мене вперше.
Йде дощ.
Треба дивитися у даль.
Після дощу (так кажуть) стане легше. (Марина Кузьменко)
Я люблю дощову погоду
Я люблю дощову погоду,
Незбагненне у ній, своє…
Хоч природа втрачає вроду,
Але ні, в тім щось дивне є.
Все наповнилося водою
І життям, але де ж усі?
Дощ тихенькою йде ходою
І виблискує у красі.
А жучки, павучки, комашки
Заховалися у дуплі,
Під пелюсточками ромашки,
Але в сухості і в теплі.
Та, як тільки просохнуть квіти
І з листочка вода стече,
Будуть світові знов радіти,
Бо ж і сонечко припече.
І тоді заспіває пташка,
І полинуть нові пісні.
Полетить до квіток комашка
Звуки в небо злетять ясні.
Поки дощик ще накрапає,
Всі принишкли у тишині.
Кожен в роздуми поринає,
То ж приємно під дощ мені
І подумати, й почитати,
І помріяти край вікна…
Просто крапельки розглядати
В повній тиші, коли одна. (Надія Красоткіна)
Дощ у поезії для дорослих символізує глибокі переживання, спогади та філософські роздуми, допомагаючи висловити емоції та настрій.
Вірші про дощ і кохання
Дощ часто асоціюється з романтичними почуттями – першим поцілунком під зливою, спільними прогулянками чи сумом за коханою людиною. Вірші про дощ і кохання допомагають передати цю атмосферу.
Щось задощило на душі
Щось задощило на душі.
Застукотіло в шибки.
І вже чиїсь нічні вірші
Читає вітер хрипко.
До когось, певно, заграє.
Малюється словами.
Не знає він: то в нього є
Кохання до безтями
Чи то здалось на певну мить.
І дух перехопило.
Дощами ніч моя шумить.
І сни тривожить вміло.
А завтра пройде. Або ні.
Казати передчасно.
І лиш слова ті вітряні
Звучать мені виразно. (Марина Кузьменко)
Кохання в дощ
Кохання в дощ це так цікаво!
Настіж відчинене вікно,
А поряд два горнятка кави
І відкорковане вино…
Кохання в дощ, це так не звично
Коли сльоза по шибці б’є,
Палає блискавка містично
І грім вигукує своє…
Летять додому перехожі
Пірнає змочене взуття…
Кохання в дощ це так не схоже
На всі щоденні відчуття… (Віктор Нагорний)
Дощ і моє кохання
Ідуть дощі, холодні і прозорі,
лежить туман над річкою густий.
Десь через хмари сумно світять зорі
і місяць ріг додолу опустив.
Я знов чекаю, сидячи удома,
тебе, твоїх солодких обіцянь.
Хоча я знаю: все це – марна мова,
Моїх даремних мріям сподівань.
Сама собі тебе намалювала,
Насправді зовсім ти і не такий,
Та все одно всім серцем покохала,
Хоча для мене ти мов лід крихкий.
Можливо, дощ сьогодні не скінчиться
І не повернешся до мене знов,
Нехай мені хоча б у снах насниться
Твоя палка і пристрасна любов.
А крапель пісні відчайдушний гомін
Бере в полон й засмучує мене.
Та дощ той ллє, і небо плаче громом,
говорить ніби вголос: «Все мине!» (Яна Шевченок)
Романтичні вірші про дощ передають ніжність, пристрасть і меланхолію, адже дощ часто супроводжує важливі моменти у стосунках закоханих.
Вірші про осінній дощ
Осінь – це пора дощів, жовтого листя та меланхолії. Вірші про осінній дощ відображають цю атмосферу, передаючи її через барвисті образи природи.
Осінній дощ
Осінній за вікном періщить дощ,
І ностальгія в серце заглядає.
Кохання в вирій птахом відлітає…
А я так хочу малювати дощ.
Спадають, мов кристали, із небес
Шнурочки крапель – це так романтично.
Кохання серце покидає так незвично…
Я все таки писати хочу дощ.
І суєту міську цей дощ кудись ховає,
А на асфальті він люстерка розкидає…
Періщить за вікном осінній дощ.
В цій суєті кохання десь зникає,
Поміж шнурків дощу воно тікає.
А я пишу про цей осінній дощ. (Тетяна Гриндула)
Вірш про вже осінній дощ
Ну от і все.
Почавсь осінній дощ.
І літо залишилося у згадках
Широких вулиць
І спекотних площ
Думки сплітались в невідомому порядку.
А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…
Нелітній дощ
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так. Осінньо-сірий. (Марина Кузьменко)
Осінній дощ
Експромтом дощ вистукує синкопи,
в дуеті з вітром – це класичний збіг.
Застрягли в лісі клени – глинокопи
й не витягнуть з рудої глини ніг.
А дощ над перехожими кепкує,
ламає вітер парасоль кістки,
і лицемірка – осінь знов пліткує
про те,що в літо спалені містки. (Любов Матузок)
Дощова погода
Підійшла до вікна,
там погода дощова.
Хмарно, вітер виє,
гне дерева.
Осінь – ворожка
торкає їх сміливо.
Листя – хусточки змокли
від краплинок дощинок.
Спілі каштани опадають,
час на осінь повертають,
відлітає з ними й літо.
Осіннє барвисте намисто
захльостує ніжно.
Висне прозоре павутиння
з росинками, як кришталь.
Осіннє листя, ніби крилами
нам змахнуло на прощання.
Поступово дні біжать за днями,
сипле пожовкле листя попід ногами.
Осінь – золота пора року,
котра не мовчить,
а багато чому вчить. (Світлана Белякова)
Останній осінній дощ
Вже ніч пройшла, настав світанок,
А осінь сум у дощ зливала.
Прощатись мала, сумувала
І розридалась наостанок!
З-за хмар сердитий місяць звівся:
– Чого ти, золотавко, плачеш?
Замовкни, прошу! Що, не бачиш,
Я в твої сльози заросився!
Рвучких вітрів холодні стрічки
З країв далеких налетіли,
Зимовим диханням студили,
Заплакані осінні щічки.
Через поля, через місточки…
Пішла. Лиш спогади ятрили
Та мокрим жалем тріпотіли
Руді березові листочки. (Тетяна Чорновіл)
Осінній дощ
Сіє дощик за вікном, капотить.
Скрізь калюжі, хоч за двері не йди.
Цілу ніч, цілий день все дощить.
Де й береться в хмарі стільки води?
Безупинно дощ іде, дріботить,
А тепла й диво сонця нема.
Ну, спинися, перестань хоч на мить —
Це ще осінь рання, а не зима… (Надія Красоткіна)
Осінній дощ асоціюється із сумом, змінами та ностальгією, створюючи атмосферу спокою та задумливості в поетичних рядках.
Вірші про дощ від українських авторів
Багато українських поетів писали про дощ, використовуючи його як символ змін, печалі або натхнення. Серед них – Ліна Костенко, Василь Симоненко, Павло Тичина та інші.
Осінній дощ
Усміх пославши в останнім промінні,
Згинуло радісне літо;
Дощик уїдливий, дощик осінній
Сіється, наче крізь сито.
Сонце не вийде, не виглянуть зорі,
Мов поховались в будівлі;
Сіється, сиплеться дощик надворі,
Падає, капає з крівлі.
Сиплеться дощик, як з прірви безодні;
Стелються сиві тумани,
Сумно схилились дерева холодні,
Мокнуть діброви й поляни.
Вгору туман піднімається срібний,
Хмарками-смужками в’ється;
Дощик осінній, уїдливий, дрібний
Падає, сиплеться, ллється. (Григорій Чупринка)
То дощ, то сніг, то знову дощ…
То дощ, то сніг, то знову дощ,
І листя лопотіло,
Побуровіла нехворощ,
Вода на зиму сіла.
Піввітру пахло ще теплом,
Йогенька ж половина
Ішла вже з білим рюкзаком,
Тонка зігнулась спина.
Якийсь дідок-перестрибок,
Не на коні, не в човні,
З’явивсь з-під хмари і листок
Здмухнув собі зі скроні.
І враз на землю він побіг,
З-під хмари вітром здутий:
Одна нога узута в сніг,
Друга у дощ узута.
При зимі-осені-весні
Розхитуючи кладку,
Біг дід мій здалеку мені
Чорнявим хлопченятком.
З усіх своїх далеких ніг
Він біг на силу всеньку,
Біг і співав: то дощ, то сніг
І я, твій дід, маленький!(Микола Вінграновський)
Надворі дощ?
— Надворі дощ? — я запитав
— А так, на небі ні хмарини
I сльози на очах дружини
від сподівань і від ослав
— А що ти, плачеш? та покинь
— Авжеж, сміюся. Довгі злидні
в цій подобизні днів невидні.
Так розтає пітьмою тінь.
— Їй-богу, не збагну.
Дарма.
Усе збагнеш, коли прикрутить.
А хто вам вроду каламутить?
Хто варить воду з нас?
— Нема нікого винного. Здається,
що сам господь — на всій вині.
— Ти забігаєш аж у дні майбутнього?
Тобі не йметься?
Надієшся на сили віщі?
На арифметику чекань?
— На небі ні хмарини.
— Глянь —
надворі мов з відра періщить. (Василь Стус)
Дощ за вікном хлюпочеться
Дощ за вікном хлюпочеться,
наче невтішне дитя.
Жити простіше хочеться,
а в людства складне життя.
У людства – криваві грози,
у серці людському світ.
А я на життєвій дорозі
так хочу лишити слід.
Так, як дерева лишаються
небу,
нащадкам,
землі.
Так, як серця озиваються
в поетовім ремеслі.
Так, як у сивої матері
світиться в серці сльоза.
Так. як з дитинства марив я,
що людям належить краса.
Тільки в житті зустрічаються
підлість,
підступність,
ганьба.
Тільки повік не кінчаються
поступ і боротьба.
І я поринаю в битви,
бунтується в жилах кров.
Жити – значить любити
і захищать любов.
Так з любов’ю вітається
сонце в моїй стороні.
Так живу, як літається –
хмарам,
птицям,
весні! (Микола Сингаївський)
Українські поети майстерно використовують образ дощу для передачі національної самобутності, глибоких емоцій та краси природи.
Вірші про дощову погоду
Вірш про дощову погоду може бути похмурим або ж, навпаки, наповненим затишком та теплом.
***
Дощ за вікном танок не припиняє
І крапельки зависли на вікні.
Така погода тугу наганяє,
Тому якось незатишно мені.
Не хочеться виходити із хати.
Калюжі повні всюди налило.
А дощ не припиняє танцювати,
Все небо затягло, заволікло…
І стало сіро-сіро, прохолодно,
Вже полудень, а скрізь якась пітьма.
А дощ іде, стрибає, як завгодно.
І дуже жаль, що сонечка нема.
Хоч дощик треба — землю напоїти.
Нарешті вже до нас весна прийшла.
А дощ не припиняє плюскотіти,
Вже повна-повна річка попливла
І розлилась, усе позаливала.
Весна з собою повінь принесла.
Водою щедро землю вдовольняла,
Хоч на тепло не щедрою була. (Н. Красоткіна)
***
Задощило у нас на Подолі
Вряд будинки намоклі й старі.
Їх заплутані стомлені долі
Світлом вкрили стрункі ліхтарі.
І від того він став затишнішим.
Вітер сквером неспішно гуля.
Стурбували розмірену тишу.
Лиш краплини з гілля. (Марина Кузьменко)
Дощова погода може бути як сумною, так і затишною, і поезія допомагає передати всі її відтінки – від спокою до штормових емоцій.
Вірші про дощ для дітей (3-4 років)
Маленьким дітям подобаються ритмічні та веселі віршики. Вірші про дощ для дітей 3-4 років допомагають їм запам’ятовувати природу та її явища.
Віршик “Дощик-дощик, кап-кап-кап”
Дощик-дощик, кап-кап-кап,
Мокрі всі доріжки.
Ми не підемо гулять,
Бо намочим ніжки.
Дощенятко
Не дощ, а дощенятко за вікном
У шибку стукає маленьким кулачком.
Уже убрало листя у краплинки,
Засяяли на травах намистинки,
Проміння сонця їх позолотило,
Природа усміхнулась ніжно-мило…
Хмарина-мама дощик зве до себе,
Барвиста стежка у блакиті неба.
Сміється радісно маленьке дощенятко,
Біжить веселкою до себе, в хмарохатку. (Марія Дем’янюк)
Де живе дощик?
— Де ти, дощику, живеш?
Як на землю ти ідеш?
— По веселочці — містку
Із хмаринки зараз йду!
Як на пару обернуся
То до хмарки повернуся! (Юлія Забіяка)
***
Iди, дощику, iди,
На городи, на сади,
На траву, на квiти,
Що садили дiти.
Щоб травичка пiдросла,
Щоб квiточка розцвiла,
Щоб дiтки маленькi
Росли здоровенькi!
***
“Дощ рукатий
Йде по п’ятах –
Дуже хоче наздогнати.
Тягне скрізь довгасті руки,
Хоче щось сказати гуком,
Тільки аби зрозуміти,
Треба під дощем сидіти,
Перемокнути на хлющ…” (Галина Мирослава)
Дощ полив, і день такий полив’яний
Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив’яний
блискавки визбирує в траві… (Ліна Костенко)
Поезії про дощ
Умиє дощик личко
Весняної землі.
Прокинеться травичка,
Прилинуть журавлі.
Дощик срібний, дощик срібний,
Сонце золотисте
Уквітчали землю рідну,
Мов живе намисто… (Надія Кир’ян)
***
Дощик не страшний дитині,
Не сидиться їй в хатині.
На велосипедику гасає,
Парасольку в руці тримає.
***
До нас на довгій мокрій ніжці
Дощик скаче по доріжці.
У лужку – дивись, диви! –
Він пускає бульбашки.
***
Враз набігли
Чорні хмари,
Припустився
Дощ-косарик.
Сіяв, віяв —
Не косив,
Тільки трави
Заросив! (А. Камінчук)
Дитячі віршики про дощик веселі, легкі та ритмічні, допомагають малюкам краще розуміти природу та грайливо знайомлять їх із дощем.
Як написати власний вірш про дощ
Якщо дощ надихає вас на творчість, спробуйте створити власний вірш. Ось кілька порад:
- Обирайте емоцію – дощ може бути сумним, романтичним, заспокійливим або загадковим.
- Використовуйте образність – описуйте звуки, запахи та відчуття, пов’язані з дощем.
- Грайте з ритмом – дощові краплі можуть надихнути на мелодійний чи рваний ритм вірша.
- Додайте метафори – наприклад, дощ як сльози неба або як мелодія природи.
- Завершіть несподіваним образом – нехай фінальна строфа залишить враження або змусить замислитися.
Створення вірша про дощ – це можливість передати свої почуття через поетичні образи. Використовуючи ритм, метафори та опис природи, ви можете написати унікальний твір, що передасть атмосферу дощу та його вплив на настрій і думки.
Дощ – це більше, ніж вода з неба. Він надихає, нагадує про минуле, пробуджує романтичні та філософські настрої. У поезії дощ – це образ, що несе глибокий зміст. Добірка красивих віршів про дощ допоможе знайти щось для душі.
