Слово “школяр” здається абсолютно буденним. Ми чуємо його щодня – у школі, вдома, в новинах, у розмовах між батьками. І все ж, коли доходить до відмінювання, раптом з’являються сумніви: школяра чи школяру? школярем чи школяром? А ще множина – окрема історія. Саме тому варто розкласти все по поличках і спокійно розібратися, без зайвої мовознавчої паніки.
Загальна характеристика слова “школяр”
Іменник “школяр” – це іменник чоловічого роду, істота, II відміни. Він означає особу, яка навчається у школі. З погляду граматики – нічого екзотичного, проте є нюанси, які часто плутають.
Слово має тверду групу відмінювання. Наголос зазвичай падає на другий склад: школя́р. У формах непрямих відмінків наголос зберігається, що теж важливо для правильної вимови.
Ще один момент. Оскільки це назва особи, в знахідному відмінку форма збігається з родовим. Саме тут найчастіше й виникають помилки, особливо в усному мовленні.
Відмінювання слова “школяр” в однині
Розглянемо всі відмінки в однині. Без поспіху.
- Називний відмінок – школяр.
- Родовий відмінок – школяра.
- Давальний відмінок – школяру, школяреві.
- Знахідний відмінок – школяра.
- Орудний відмінок – школярем.
- Місцевий відмінок – (на) школярі, школяреві.
- Кличний відмінок – школяре.
Це все досить просто. Достатньо знати відмінки.
Приклад речення зі словом “школяре” у кличному відмінку: Куди ти йдеш, школяре?
Слово “школяр” за відмінками в множині
У множині слово “школяр” теж відмінюється без особливих фокусів, але тут є свої пастки.
- Називний – школярі.
- Родовий – школярів.
- Давальний – школярам.
- Знахідний – школярів.
- Орудний – школярами.
- Місцевий – (на) школярах.
- Кличний – школярі.
Відмінювання відбувається за допомогою постановки питань до слова.
Ще одна цікава річ. У розмовному мовленні інколи можна почути спрощені або “з’їдені” форми, але в літературній українській вони вважаються помилковими. Особливо це помітно в письмі – у творах, статтях, офіційних текстах.
Приклади речень зі словом “школяр”
Розглянемо приклади цього слова за різними відмінками у реченнях.
- Маленький школяр із захопленням розглядав нові підручники.
- Наш класний керівник пишається кожним школярем.
- Вони ще не бачили такого відповідального школяра.
- Вчитель допоміг школяру дістатися до дому під час зливи.
- На школярі була чудова чорна форма.
- Школяре, не поспішай так!
Коли бачиш це в контексті, будь-яке правило стає зрозумілим. І так це працює з усім.
Слово “школяр” – приклад звичайного іменника, який здається простим, доки не починаєш його відмінювати. Але якщо запам’ятати кілька базових правил – рід, відміна, істота – все стає на свої місця. Українська мова тут логічна. Треба лише не поспішати й дозволити собі подумати секунду довше. Тоді провідміняти слово “школяр” буде дуже просто. І все.
