Ти чув, як слово пишеться одним способом, а вимовляється трохи інакше? Це і є уподібнення. Спробуй вимовити слово боротьба повільно. Чуєш звук [д’] замість букви т?
Що таке уподібнення приголосних
Уподібнення — це коли один приголосний змінює сусідній звук під себе. Звуки стоять поруч. Один стає схожим на інший. Так вимовляти легше і швидше.
Запам’ятай головне. Наступний звук найчастіше керує попереднім. Ти пишеш букву т, а вимовляєш [д]. Пишеш букву с, а чуєш [з’]. Буква лишається. Звук змінюється.
Тому ми завжди розрізняємо написання і вимову. Написання ти бачиш очима. Вимову записуємо в квадратних дужках. Це транскрипція. Наприклад, слово вокзал ми пишемо з буквою к, а вимовляємо [воґза́л].
Уподібнення за дзвінкістю та глухістю
Глухий звук стає дзвінким перед дзвінким. Поглянь на слово просьба. Пишемо с, вимовляємо [про́з’ба]. Глухий [с’] перетворився на дзвінкий [з’] перед [б].
Це правило працює з парами. Буква т перед б звучить як [д]: боротьба [бород’ба́], молотьба [молод’ба́]. Сполучення сь перед д звучить як [з’]. Буква ч перед б звучить як [дж]: лічба [л’іджба́].
Буква к перед дзвінким стає [ґ]. Порівняй: повсякденний [повс’аґде́н:ий], Великдень [вели́ґден’], якби [йаґби́], аякже [айа́ґже]. Та ж історія з іншими словами: вокзал [воґза́л], екзамен [еґза́мен], анекдот [анеґдо́т], рюкзак [р’уґза́к].
Глухі звуки т і с теж змінюються. Скажи: отже [о́дже], футбол [фудбо́л], айсберг [а́йзберг]. Зверни увагу: [т] став [д] (в отже він ще й злився з [ж] в один звук [дж]), [с] став [з].
Окрема історія з префіксами роз-, без-, через-. Перед глухим вони можуть звучати і дзвінко, і глухо — залежно від темпу мовлення. Слово безпечний можна вимовити і [беизпе́чний], і [беиспе́чний]. Префікс з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] перетворюється на с- і так і пишеться: скрутити, спиляти, сформувати. А перед [с] він зливається з ним: ти пишеш зсипати, а вимовляєш [с:и́пати].
А тепер золоте правило. В українській мові дзвінкі в кінці слова не стають глухими. Ти кажеш дуб [дуб], а не [дуп]. Кажеш гриб [гриб], а не [грип]. У словах казка [ка́зка] і берізка [бер’і́зка] звук [з] лишається дзвінким перед глухим [к].
Це головна відмінність від російської. Там кінець слова глушать. У нас — ні. Якщо в тесті бачиш слова дуб, сад, мороз, там немає уподібнення. Запам’ятай це. Так ти відкинеш половину хибних відповідей.
Шість слів-винятків з оглушенням звука г
Дзвінкі приголосні перед глухими зазвичай не оглушуються: ліжко [л’і́жко], книжка [кни́жка].
Але є лише шість слів (і споріднені з ними), де [г] стає глухим [х] перед [к] і [т]. Їх треба просто вивчити. Ось вони:
- легко [ле́хко] — легкий, легенький;
- вогко [во́хко] — вогкий, вогкість;
- нігті [н’і́хт’і] — ніготь [н’і́гот’];
- кігті [к’і́хт’і] — кіготь [к’і́гот’];
- дьогтю [д’о́хт’у] — дьоготь [д’о́гот’];
- дігтяр [д’іхт’а́р] — дігтярний.
Подивись на пари. У формі ніготь звучить [г]. У формі нігті вже звучить [х]. Те саме з кіготь — кігті, дьоготь — дьогтю. В інших словах такого немає.
Уподібнення за м’якістю
Твердий звук стає м’яким перед м’яким. Скажи слово пісня [п’і́с’н’а]. Звук [с] став м’яким [с’] через м’який [н’]. Язик уже готується до наступного звука.
Так уміють робити тільки зубні звуки. Це [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз]. Запам’ятай фразу «Де ти з’їси ці лини» плюс [дз]. У ній заховані всі ці звуки.
Ще приклади. Слухай і повторюй. Кузня [ку́з’н’а]. Тут [з] став [з’]. Сьогодні [с’ого́д’н’і]. Радість [ра́д’іс’т’]. Свято [с’в’а́то].
Уподібнення за місцем і способом творення
Свистячі звуки — це [з], [с], [ц], [дз]. Шиплячі — це [ж], [ч], [ш], [дж]. Коли вони зустрічаються, один тягне інший за собою.
Свистячий перед шиплячим стає шиплячим, а перед глухими [ч], [ш] ще й оглушується. Пишемо зшити, а вимовляємо [ш:и́ти]. Пишемо принісши, вимовляємо [прин’і́ш:и]. Пишемо безчесний, вимовляємо [беишче́сний]. Словосполучення з джерела звучить як [жджеиреила́].
Буває навпаки. Шиплячий перед свистячим стає свистячим. Це дуже люблять на тестах. Сполучення -шся вимовляємо як [с’:а]. Смієшся [см’ійе́с’:а]. Вмиваєшся [вмива́йеис’:а]. Граєшся [гра́йеис’:а].
Окремо запам’ятай -ться. Тут [т’] і [с’] зливаються в один довгий звук [ц’:] — це уподібнення за способом творення. Вчиться [вчи́ц’:а]. Сміється [см’ійе́ц’:а].
Те саме в іменниках. Поглянь: дочці [доц’:і́], ручці [ру́ц’:і], лисичці [лиси́ц’:і], книжці [кни́з’ц’і]. Буква ч або ж, а чуємо [ц’] або [з’].
Зведена таблиця типів уподібнення звуків
Перед контрольною проглянь цю шпаргалку. Тут усі типи зібрані разом. Схема показує, що на що змінюється.
| Тип уподібнення | Схема зміни звуків | Приклади написання | Вимова (транскрипція) |
|---|---|---|---|
| За дзвінкістю | глухий + дзвінкий → дзвінкий + дзвінкий | боротьба, вокзал, екзамен | [бород’ба́], [воґза́л], [еґза́мен] |
| За глухістю, винятки з [г] | [г] + глухий → [х] + глухий | легко, кігті, дьогтю | [ле́хко], [к’і́хт’і], [д’о́хт’у] |
| За м’якістю | твердий зубний + м’який → м’який + м’який | пісня, кузня, радість | [п’і́с’н’а], [ку́з’н’а], [ра́д’іс’т’] |
| Свистячі перед шиплячими | свистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий | зшити, принісши | [ш:и́ти], [прин’і́ш:и] |
| Шиплячі перед свистячими | шиплячий + свистячий → свистячий + свистячий | смієшся, дочці, книжці | [см’ійе́с’:а], [доц’:і́], [кни́з’ц’і] |
| За способом творення | [т’] + [с’] → [ц’:] | вчиться, сміється | [вчи́ц’:а], [см’ійе́ц’:а] |
Тримай таблицю перед очима, коли робиш вправи. Спочатку визнач тип. Потім перевір транскрипцію. Так помилок буде менше.
Типові пастки в тестах НМТ та ЗНО
У тестах часто дають рядки слів. Треба знайти рядок, де уподібнення є в кожному слові. Або питають, де підкреслена буква дає однаковий звук. Тут легко заплутатися, тому тримай у голові чотири правила:
- шукай дієслова на -ться та -шся — у них уподібнення є завжди.
- перевіряй глухі перед дзвінкими — слова вокзал, боротьба, екзамен.
- пам’ятай про незмінність дзвінких у кінці слова — дуб, сад, мороз.
- відстежуй звуки-винятки — г стає х лише в 6 словах.
Розберімо приклад. Завдання: уподібнення відбувається в усіх словах рядка. Варіант А: казка, гриб, легко. Варіант Б: боротьба, вокзал, сміється. Варіант В: дуб, сад, пісня. Варіант Г: мороз, ліжко, вокзал. Правильна відповідь — Б. Боротьба [бород’ба́] — одзвінчення т. Вокзал [воґза́л] — одзвінчення к. Сміється [см’ійе́ц’:а] — зміна тся на [ц’:а].
Чому інші не підходять? Варіант А: у слові казка [ка́зка] звук [з] не змінюється. Варіант В: дуб [дуб] і сад [сад] — кінцеві дзвінкі не глушаться. Там є лише пісня [п’і́с’н’а]. Варіант Г: у слові мороз [моро́з] кінцевий [з] не глушиться, а в слові ліжко [л’і́жко] дзвінкий [ж] перед глухим [к] не оглушується. Уподібнення є лише у слові вокзал.
