50 віршів про квіти

Квіти – це дивовижні створіння природи, які чарують нас своєю красою, ніжністю та різноманіттям. Їхні барвисті пелюстки, приємні аромати та елегантні форми здавна надихали художників, поетів та музикантів.

У цій збірці ми пропонуємо вам 50 віршів про квіти, написаних українськими поетами різних часів. Ці вірші оспівують красу квітів, їхню роль у житті людини та символічне значення.

Від ніжних ліричних рядків про конвалії та ромашки до епічних творів про троянди та соняшники, ця збірка подарує вам незабутні емоції та допоможе глибше відчути красу навколишнього світу.

Вірші про весняні квіти

У цьому розділі зібрані вірші про весняні квіти, написані українськими поетами. У них автори оспівують красу цих тендітних творінь природи, їхню життєствердну силу та символічне значення.

1.

Перші весняні квіти

Перші весняні квіти
У мене на столі,
Є вже чому радіти,
І оживати душі.
Ці квіточки ніжненькі-
Провісники весни,
Які ж вони гарненькі,
Справжні природи дари.
В кімнату прийшла весна,
Свіжа така, молода,
І торжествує душа:
Жити пора, пора…

2.

Перші квіти

Ще довкола сніг лежить,
Та природа вже не спить.
Пробиваються з землі
Перші квіточки малі.

Показав голівку ніжну
Молодесенький підсніжник.
Знову проліска блакитна
Посміхнулася привітно.

Мати-й-мачуха у жменьках
Несе промені жовтенькі.
Тішать очі первоцвіти,
Пахнуть веснонькою квіти.

3.

Он пролісок, як клаптик неба,
Росте на вітрові такому.
Йому тепла і сонця треба,
І ґрунт, щоб втриматись на ньому.
(Н. Красоткіна)

4.

Пролісок

Біленькою голівкою,
Піднявшись над травинкою,
Маленький ніжний пролісок
До сонця підроста.
І тягнеться листочками
Над гучними струмочками,
Неначе промінь сонячний,
В блакитні небеса. (О. Барановська)

5.

Мімоза

Мімоза жовта — сонечка привіт,
Весняне ніжне і пахуче диво.
Всміхається святково білий світ,
Жовтіє сонечко на небі нам щасливо.
Мімозу ти мені подарував
У ті роки далекі і щасливі….
Слова кохання ніжно прошептав,
Такі приємні і невинно — милі.
Мімоза ніжна — казки дивоцвіт ,
Така пахуча квітка , мов парфуми.
Років далеких весняний привіт ,
Кохання першого ті спогади і думи…. (Т. Лесьєва-Лесь)

6.

Крокус

Гарно, тепло у садку,
Снігу вже немає…
Із-під листя у кутку
Крокус виглядає.
Наче золотом горять
Пелюстки жовтенькі,
І листочки мерехтять,
Ніжні, зелененькі.
(К. Перелісна)

7.

Ось нарциси стали в ряд.
Певно, вийшли на парад?
Напарфумені, біленькі,
У листочках зелененьких.

8.

Співають ранішні тумани,
Проміння дихає в вікні,
А під вікном цвітуть тюльпани,
Весняні квіти чарівні.

9.

Я гордо голову тримаю
І перед вітром не схиляю.
Я жовтий є і полум’яний,
І наче яблуко рум’яний.
В саду я квітну навесні.
Тюльпан дали ім’я мені.

10.

У зелені з вітром танцюють,
Із небом мелодії ллють,
Сміх та радість віщують –
Нарцисами квіти ці звуть.

11.

Ось нарциси стали в ряд.
Певно, вийшли на парад?
Напарфумені, біленькі,
У листочках зелененьких.

12.

Ще спить земля солодким сном.
Ще трави сплять в краю лелечім.
А десь під снігом, за бугром,
Підсніжник розправляє плечі.

До сонця тягне пелюстки
Крізь сніг, і вітер, і морози.
Він промовляє : «Я живий!
Весну стрічайте на порозі!»
(Л. Заїка)

13.

Пробрався з-під снігу
Підсніжник маленький.
В зелених листочках
Такий чепурненький!
Голівоньку клонить,
Вітає мене.
Коли вже ця довга
Зима промине?

Вірші для дітей про квіти

Ці вірші допоможуть дітям познайомитися з різноманітними квітами, дізнатися про їхні особливості та полюбити красу природи. Вони навчать дітей бережно ставитися до квітів, не рвати їх без потреби і дарувати їм свою любов та турботу.

Читаючи ці вірші, діти не лише отримують естетичну насолоду, але й розвивають свою уяву, пам’ять, мову та емоційний світ.

14.

Біла гвоздика

Гвоздика біла, в тобі печаль таїться
У сакральному вбрання, немов жриця,
Сама таємничої стоїш,
І здається зараз раптом воспаришь
І станеш відблиском сріблясто-білим.
На чорному тлі я тебе малюю крейдою.
Чергові відбуваються дива –
Ти відбиваєшся зіркою в небі. (Лариса Кузьмінська)

15.

Гвоздика

Погляньте-но, погляньте-но,
Що за червоний вогник?
Це дика гвоздика
Жаркий святкує день.
А коли настане вечір,
Пелюстки зверне квітка.
“До ранку! До нової зустрічі!” –
І згасне вогник. (Катерина Сєрова)

16.

Троянда

Я квітка ніжна, як весна,
Я різні сукні маю.
Все літо пишна й запашна,
Я й осінь зустрічаю.
Буваю кольору зорі,
Лимона колір маю,
І снігу зимної пори,
і вишнею палаю.

17.

Вірш про тюльпани

Я гордо голову тримаю
І перед вітром не схиляю.
Я жовтий є і полум’яний,
І наче, яблуко рум’яний.
В саду я квітну навесні.
Тюльпан дали ім’я мені.

Як сніжок розтане, теплі стануть дні,
Розквітнуть тюльпани в квітні навесні.
Переливи всюди, різні кольори,
Красивіють люди, дачки і двори.
Тюльпани, Тюльпани,
Радість і краса,
Щастя довгождане Дарять небеса.

18.

Вірш про квітку волошку

Сині волошки
Знiтились трошки:
Вічками
Сіяли синь.
Дзвоники сині
В синій долині
Вушками:
«Дзень-дзинь».

19.

Волошки

Цвітуть в душі моїй волошки,
Такі прекрасні, особливі.
Немає суму ані трошки!
Лиш тільки, кольори грайливі.
Вони для мене, наче скарб,
Багатше, сяючої брошки,
В життя моє, принесли фарб,
Небесні ангели — волошки! (Ірина Сонячна)

20.

Вірш про маки

Як без вишні – не садок,
Так без маку – не вінок.
А його ось, як на те.
Скільки в полі тут росте.
І червоний і стрункий,
І свіженький все який.
Хоч багато не рвемо –
Всім віночки сплетемо.

21.

Мак

Як червоні маки влітку
Розквітають на полях,
Я милуюсь тим видінням
В зачарованих очах.
Мов пташки крильми змахнули,
Й рости маків надихнули.
Вони ніжні й волохаті,
А листочки — мов голкаті.
Та голки ті не колючки,
То пушиночки — не злючки,
Виглядають гарно так
Й зветься квітка просто — МАК. (Надія Красоткіна)

22.

Мак

На городі —
ой, так, так —
мама висіяла мак.
У барвистій парасольці
зацвітає мак на сонці.
У зеленому плащі
мак не мокне на дощі.
Мак росте, росте угору —
дозріває в літню пору.
Вліво-вправо – хить та хить
дзвінко маківка дзвенить. (Володимир Лучук)

23.

Вірші про орхідею

Ой, краса в оранжереї —
Там розквітли орхідеї.
Люблять їх дорослі й діти
Ці красиві ніжні квіти.

Орхідея — ніжна квітка,
Вишуканий аромат
Граціозна, мов лебідка
Справжнє диво, дивний скарб.

24.

Бузок

Один бузок ось під вікном,
А другий біля ґанку.
Один синенький, а отой
Біленький, як сметанка.
Обидва ніжні, запашні,
Аж дух вам забиває,
І кожна гілка, як букет,
Із листя виглядає. (Перелісна К.)

25.

Крокус

Гарно,тепло у садку,
Снігу вже немає…
Із-під листя у кутку
Крокус виглядає.
Наче золотом горять
Пелюстки жовтенькі,
І листочки мерехтять,
Ніжні, зелененькі. (Перелісна К.)

Вірші українських поетів про квіти

У цьому розділі ми поринемо у світ української поезії, де квіти постають перед нами не лише як мальовничі образи, але й як символи глибоких думок, щирих емоцій та вічних цінностей.

26.

Троянда

Цвіла Троянда у садочку,
А недалечко, у куточку,
Між бур’яном бринів Будяк.
І каже він Троянді так:
— Нащо се ти колючок начіпляла?
— А ти нащо? — вона його спитала.
— Я? — обізвавсь Будяк,-
Я, серденько, не проста штука,
Я — степовий козак!
Мені колючка, як шаблюка,
Щоб ворогів страшить,
Щоб всім було спокійно жить.
Вам більш нема ніякої роботи —
Цвісти, пахтіть, а не колоти.
— Не все ж колоть і Будякам,-
Троянда каже,- треба й нам,
Щоб Крученії Паничі боялись
І до Троянди не чіплялись.
Сунеться який біс —
Йому колючка в ніс,
Щоб не забувся,
Як слід Троянду шанувать,
А не знічев’я обвивать.
— Хіба! — сказав Будяк і усміхнувся. (Леонід Глібов)

27.

Вірш про волошку

Там, де колоси налиті.
Розцвіла волошка в житі.
На голівці у волошки
Поселилось неба трошки.

Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелися по житі.

А в стерні — волошки,
Сині, неозорі,
І такі дрібненькі —
Слізки росяні,
Назривав їх трошки.
Це волошки-зорі!
Ниточки тоненькі —
Мрії весняні. (В. Чумак)

28.

Мак цвіте

Степами турки і татари
На конях мчать, мов чорні хмари,
І згаром дихає земля –
Навкруг пожари, як петля,
Й петлю розкручую ординець:
Він одшукав живий гостинець –
Дівча біжить босоніж в бір.
Її він схопить у ясир,
В прокислу зашморгне сирицю
Й продасть у Кафі з торговиці.
І сльози дівчини, й життя
Проп’є без жалю і пуття.
Бо що йому краса дівоча,
Коса шовкова, ясні очі –
Усе продасть він за дукат,
Бо він торгаш, ординець, так.
Дівча біжить в тяжкім одчаї,
Коса їй плечі устеляє,
А сльози падають у брід,
І кров’ю тягнеться твій слід. (Михайло Стельмах)

29.

Конвалія

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, —
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.

Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крав.

То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:
“Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!”

Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Може, й тобі, моя паяно.
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!.. (Леся Українка)

30.

Стоять жоржини мокрі-мокрі…

Стоять жоржини мокрі-мокрі.
Сплять діамантові жуки.
Під грушею у дикій моркві
До ранку ходять їжаки.

А в сні далекому, туманному,
Не похиляючи траву —
Дюймовочка в листочку
капустяному, —
Я у життя із вічності пливу. (Ліна Костенко)

31.

Молоденька хмаринка

Молоденька хмаринка
Шука в небі хатинку –
Та у небі її не знайдеш.
— Молоденька хмаринко,
Нема в небі хатинки,
То ж куди ти, хмаринко, підеш?

Зиму де зимувати,
Літо де літувати,
Та і як тоді жить, як на те?
Молоденька хмаринко,
Йди до нас у хатинку…
Під вікном у нас вишня цвіте.

Цвіте зранку кульбаба,
Цвіте жовта троянда,
І жовтеньким курчатка цвітуть.
Будеш їх поливати,
Будеш їх напувати,
А вони тобі щастя дадуть. (Вінграновський Микола)

32.

Квіти

Під віконцями на сонці
у весняному саду
у земельку, як в постельку,
я насіннячко кладу.
Сонце, смійся! Дощик, лийся!
Линьте, краплі, до землі,
щоб на грядках у зернятах
кріпли паростки малі.
Прийде літо, будуть квіти,
будуть в мене восени
у віночку на голівці
чорнобривці запашні. (Забіла Наталя)

33.

Ромашка

Цвіла ромашка в полі на межі,
До сонця й вітру бісики пускала,
Аж доки руки лагідні, чужі
Ромашку для букета не зірвали.
Ромашко! Ти п’яніла від тих рук,
Ти цілувати їх була готова,
Для них за біль своїх образ і мук
Ти не знайшла докірливого слова.
Благословляла тихо мить ясну,
Коли в його потрапила тенета,
А він тебе і не любив одну,
А лише як прикрасу для букета. (Василь Симоненко)

Вірші про квіти та війну

війна не може вбити природу. Навіть серед попелу та уламків пробиваються тендітні паростки нового життя. Квіти стають символом надії, стійкості, віри у перемогу добра над темрявою.

Ці вірші – це не лише емоційний відгук на трагедію війни. Це також гімн красі, силі людського духу та вірі у перемогу світла над темрявою.

34.
подих ночі і запах ран
і відлунює сонце дзвоном
усміхнеться ще скіфський тюльпан
у степу під Херсоном. (Галина Мирослава)

35.

Квіти на гостинній чужій землі…
Викопані з корінням і знову посаджені…
«Де б ми не були, там будуть любов,
книги і квіти…».
Квіти на чужій землі, книги-розмовники,
Біблія на столі.
Слово у храмі, де оселився Бог,
Той, що на всіх один…
Знову душа літає за сотні кілометрів:
в мирний Житомир, у Київ і в Маріуполь…
Ми прокидаємося, щоб посадити квіти…
Фіалки померли вдома на білому підвіконні.
Біліють підсніжники наперекір війні. (Євгенія Юрченко)

36.

Віршики про квіти для дітей 2-3 років

Цей розділ з віршиками запрошує маленьких дослідників природи у захопливу подорож до світу квітів. Тут ви знайдете прості, зрозумілі для малюків вірші, які познайомлять їх з різноманітними квітами та їхніми особливостями.

45.

Я – волошка синьоока,
Падаю усім до ока.
Пахну житом і полями,
Бо вмиваюся дощами.

46.

Цвітуть троянди в літній час,
Хоч гілочки й колючі,
Та квіти гарні, як атлас,
Пахучі – препахучі.

47.

Співають ранішні тумани,
Проміння дихає в вікні,
А під вікном цвітуть тюльпани,
Весняні квіти чарівні.

48.

Тендітні проліски блакитні,
Такі ви милі і тендітні,
Немов дзвіночки весняні,
Гойдаєтесь серед снігів.

49.

Колихає ніжно теплий вітер
Квіти сон-трави коло вікна,
І чомусь так хочеться радіти,
І співати, вже прийшла весна!

50.

Ще спить земля солодким сном.
Ще трави сплять в краю лелечім.
А десь під снігом, за бугром,
Підсніжник розправляє плечі.

51.

Дзвонить дзвоник у саду:
“Я на стежку забреду.
Між травою проросту,
Синім цвітом зацвіту”.

Вірші про квіти – це не просто слова, це джерело натхнення та естетичної насолоди. Вони дарують нам можливість по-новому поглянути на світ, відчути його красу та гармонію.

Читаючи ці вірші, ми не лише насолоджуємося красою квітів, але й занурюємося у світ людських почуттів та переживань. Квіти стають мовою, якою поети говорять про найважливіше – про кохання, життя та смерть.

Нехай ця збірка віршів подарує вам приємні хвилини та допоможе краще зрозуміти мову квітів.